Все про покарання: як правильно сварити собаку і чи варто взагалі це робити
- Маргарита Колісніченко
- 14 бер.
- Читати 14 хв
Оновлено: 16 бер.
Питання покарання хвилює дуже багатьох опікунів собак — особливо коли поведінка собаки починає дратувати, лякати або виснажувати. У такі моменти легко подумати, що якщо собака робить щось небажане, його треба посварити, покарати або “поставити на місце”. Але чи справді це працює? І головне — чи допомагає це собаці поводитися краще, а не просто боятися наслідків? Сучасні ветеринарні та поведінкові рекомендації радять робити акцент не на покаранні, а на розумінні причин поведінки, зміні середовища та навчанні бажаних альтернатив.
Для тих, хто хоче коротку відповідь одразу: сварити собаку — не найкраще рішення. Але щоб зрозуміти чому, варто трохи розібратися в тому, як узагалі формується поведінка, що таке покарання з точки зору науки і чому воно часто дає зовсім не той результат, на який сподівається людина.
Чому тема покарання собак така популярна
Тема покарання собак така популярна насамперед тому, що покарання здається простим, швидким і зрозумілим рішенням. Коли собака робить щось небажане, людині природно хотіти якомога швидше це зупинити — і покарання на перший погляд виглядає саме таким інструментом.
Окрім цього, культура покарання дуже глибоко вкорінена в нашому суспільстві. Для багатьох людей це знайома модель взаємодії, яку вони бачили у власному дитинстві, у вихованні інших людей і тварин. Саме тому ідея “нас так виховували — і нічого” легко передається далі: дітям, собакам і наступним поколінням загалом.
Але проблема в тому, що покарання часто працює лише на поверхні. Воно може тимчасово приглушити поведінку через страх наслідків, але не обов’язково вирішує її причину. А причини поведінки зазвичай лежать набагато глибше: у збудженні, стресі, стані здоров’я, фрустрації, страху, звичках або попередньому досвіді.
Саме тому люди часто починають сумніватися в покаранні лише тоді, коли воно перестає “працювати”. І це логічно: коли на перший план виходять сильніший страх, біль, сильне збудження або накопичений стрес, одного лише страху покарання вже недостатньо, щоб утримати організм від певної дії. У таких ситуаціях особливо помітно, що поведінка не зводиться до “сили волі” чи “впертості”, а має значно глибші механізми.
Хороша новина в тому, що чим більше розвивається наука про поведінку, навчання і психіку, тим краще ми розуміємо обмеження покарання і тим більше уваги приділяємо емпатії, профілактиці та безпечним методам навчання. І це справді дуже хороша тенденція.
Що люди зазвичай мають на увазі під покаранням собаки
З точки зору поведінкової науки, підкріплення — це наслідок поведінки, який робить цю поведінку більш імовірною в майбутньому. Покарання — це наслідок поведінки, який робить її менш імовірною в майбутньому. Простіше кажучи: поведінка, яка спрацювала й привела до значущого результату, зазвичай повторюється частіше; поведінка, після якої наслідки виявилися небажаними, невигідними або неприємними, — рідше.
У цьому сенсі собаки стикаються з підкріпленням і покаранням постійно, навіть якщо людина нічого не робить навмисно. Якщо собака зробив якусь дію й отримав бажаний для себе результат, така поведінка може закріпитися. Якщо ж дія не спрацювала або погіршила ситуацію, імовірність її повторення може знизитися. Тобто на базовому рівні покарання і підкріплення — це частина того, як узагалі працює навчання у живих організмів.
Але в побуті, коли люди говорять про “покарання собаки”, вони зазвичай мають на увазі зовсім не це. Найчастіше йдеться про аверсивні або агресивні дії щодо собаки: крик, різке сваріння, штовхання, удари, ривки повідцем, ізоляцію як спосіб “провчити”. І саме тут починається головна проблема.
По-перше, такі дії не завжди працюють як покарання у поведінковому сенсі. Тобто вони не обов’язково зменшують імовірність поведінки в майбутньому. По-друге, вони можуть лякати собаку, посилювати стрес, фрустрацію або тривогу. А по-третє — погіршувати ваші стосунки, бо замість відчуття безпеки собака починає сприймати опікуна як джерело непередбачуваності, напруги або загрози.
Саме тому далі в цій статті, коли ми говоримо про покарання, ми будемо мати на увазі не абстрактний термін із поведінкової науки, а ті конкретні жорсткі дії, які люди часто використовують у побуті — і розбирати, чому вони далеко не так ефективні, як здається.
Чому ідея “сварити собаку” здається логічною
Ідея покарання здається логічною не лише тому, що ми до неї звикли, а й тому, що вона спирається на дуже спрощене уявлення про поведінку: ніби будь-яку небажану дію можна просто “загасити” достатньо неприємним наслідком.
У ХХ столітті великий вплив на розуміння поведінки справді мав біхевіористичний підхід, у межах якого поведінку часто пояснювали переважно через зовнішні стимули, реакції на них і попередній досвід. У такій моделі все виглядає досить просто: якщо поведінка небажана, потрібно зробити так, щоб її наслідки стали неприємними — і тоді вона припиниться.
На перший погляд це звучить переконливо. Але така схема надто спрощує реальність. Поведінка собаки — це не лише реакція на зовнішній стимул. На неї також впливають емоційний стан, рівень збудження, страх, фрустрація, стан здоров’я, попередній досвід, середовище і поточні потреби.
Саме тому покарання може здаватися логічним у теорії, але в реальному житті часто не дає того результату, на який сподівається людина. Якщо за поведінкою стоїть сильний стрес, біль, перезбудження або хронічна фрустрація, одного лише неприємного наслідку недостатньо, щоб “вирішити проблему”. У найкращому випадку він тимчасово приглушує симптом, а в гіршому — додає ще більше напруги.
Чому нам здається, що собака робить це навмисно
Тому що зовні це справді може так виглядати. Людина каже собаці “не можна”, собака ніби робить “винуватий” вигляд, завмирає, відводить очі, притискається — наче все зрозуміла. А потім знову повертається до тієї самої поведінки. У такий момент дуже легко вирішити, що собака все чудово розуміє, але просто “хитрує”, “маніпулює” або робить щось вам назло.
Насправді така картина часто має зовсім інше пояснення. Те, що люди називають “винуватим виглядом”, зазвичай не є ознакою усвідомленої провини. Часто це сигнали примирення або спроба знизити напругу у взаємодії, коли собака бачить, що людина роздратована, зла або непередбачувана.
Щоб краще розуміти, чому собаки поводяться інакше, ніж люди, і чому не варто автоматично приписувати їм людські мотиви, радимо також прочитати нашу статтю «Як собаки сприймають світ: умвельт, запахи та магніторецепція».
Крім того, собаки не народжуються з вбудованим розумінням наших слів. Якщо ви спеціально не навчали собаку значення певної команди, очікувати, що вона сама зрозуміє абстрактне “не можна”, щонайменше дивно. Для собаки це не очевидна моральна заборона, а просто набір звуків, який може бути більш або менш емоційно забарвленим.
І ще один важливий момент: якщо ми забороняємо поведінку, але не допомагаємо собаці вирішити ту потребу, яка за нею стоїть, проблема нікуди не зникає. Ми просто говоримо “не роби цього”, але не даємо альтернативи. У собаки залишається потреба, стан або мотивація, які й підштовхували її до цієї дії.
У результаті дуже легко потрапити в сумну пастку взаємного нерозуміння. Людині починає здаватися, що собака — хитрий маніпулятор, який усе робить навмисно. А собака, своєю чергою, бачить перед собою непередбачуваного партнера, який злиться, але не допомагає зрозуміти, що робити натомість.
Як працює покарання з точки зору науки
Щоб зрозуміти, чому покарання не завжди дає той результат, на який ми сподіваємося, варто коротко розібратися в базових принципах навчання. Один із найвідоміших підходів, який пояснює, як формується поведінка, — це оперантне обумовлення.
Що таке оперантне обумовлення
Оперантне обумовлення — це концепція, яка описує, як наслідки поведінки впливають на ймовірність її повторення в майбутньому. Якщо дуже спростити, то організм щось робить, отримує певний результат — і на основі цього “вирішує”, чи варто повторювати цю дію знову.
Саме тому поведінка не існує у вакуумі. Вона постійно змінюється залежно від того, до чого призводять дії собаки: чи допомагають вони отримати щось бажане, уникнути чогось неприємного або, навпаки, погіршують ситуацію.
Яка різниця між підкріпленням і покаранням
Можливо, ви вже чули вирази “позитивне підкріплення”, “негативне покарання” тощо. Такий переклад з англійської вже закріпився як усталений, але він не зовсім точний, оскільки в українській мові слова “позитивне” і “негативне” часто сприймаються як моральна оцінка — добре чи погано. Натомість в англійській у цьому контексті вони описують лише механіку процесу: ми щось додаємо або віднімаємо. Саме тому точнішими варіантами будуть “додатнє” та “від’ємне”, і далі в цій статті ми будемо використовувати саме їх.
У межах оперантного обумовлення є чотири основні типи наслідків:
додатнє підкріплення — ми додаємо щось приємне, щоб поведінка повторювалася частіше
від’ємне підкріплення — ми прибираємо щось неприємне, щоб поведінка повторювалася частіше
додатнє покарання — ми додаємо щось неприємне, щоб поведінка проявлялася рідше
від’ємне покарання — ми забираємо щось приємне, щоб поведінка проявлялася рідше
Простіше кажучи:
підкріплення збільшує ймовірність поведінки, а покарання — зменшує.
Окремо варто згадати ще один важливий механізм — згасання. Воно відбувається тоді, коли поведінка, яка раніше давала результат і тому повторювалася, перестає цей результат давати. У такому випадку з часом вона може проявлятися все рідше. Наприклад, якщо собака звик, що за певну дію отримує бажане, а потім це перестало працювати, поведінка поступово може згаснути.
Саме тому, з точки зору науки, не все зводиться лише до “дати покарання” або “дати нагороду”. Поведінка може змінюватися і тоді, коли звичний для собаки результат просто перестає бути доступним.
Важливо уточнити, що не всі способи впливу на поведінку є однаково етичними. Використання від’ємного підкріплення та додатнього покарання ми не рекомендуємо, оскільки вони спираються на дискомфорт, тиск, страх або інші неприємні для собаки переживання й можуть мати небажані наслідки для його стану та ваших стосунків.
У своїй роботі в школі MYDOG WELFARE ми спираємося насамперед на додатнє підкріплення, а також у відповідних випадках — на згасання. Іноді до гуманних впливів також відносять від’ємне покарання, але в багатьох ситуаціях замість нього краще використовувати менеджмент середовища та превентивні заходи, щоб не доводити собаку до помилки взагалі.
Чому покарання не вирішує проблему автоматично
Навіть якщо покарання іноді може тимчасово зменшити частоту певної поведінки, це ще не означає, що проблема вирішена. Покарання працює з зовнішнім проявом, але не обов’язково впливає на причину, яка стоїть за поведінкою.
Наприклад, якщо собака гавкає через страх, тягне повідець через перезбудження або пісяє вдома через стрес чи фізіологічні труднощі, покарання не прибирає сам страх, не знижує збудження і не покращує стан собаки. У кращому випадку воно може тимчасово приглушити симптом. У гіршому — додати ще більше напруги, тривоги, фрустрації або страху.
Так само і згасання не завжди є простим рішенням: якщо за поведінкою стоїть сильна потреба, емоція або стан, вона може зберігатися довго, посилюватися або переходити в інші форми. Саме тому однієї лише схеми “не підкріплювати — і воно зникне” у багатьох випадках недостатньо.
Оперантне обумовлення корисне для розуміння того, як наслідки впливають на поведінку, але його недостатньо, якщо ми не враховуємо внутрішній стан собаки, її мотивацію, емоції, фізичний комфорт і контекст ситуації.
У ефективній роботі з поведінкою собаки важливо не “досягти поведінки будь-якою ціною”, а зрозуміти, чому собака поводиться саме так, і змінювати ситуацію таким чином, щоб це було корисно і для результату, і для добробуту собаки.
Чому покарання може погіршувати поведінку
Навіть якщо покарання іноді тимчасово зменшує частоту певної поведінки, це ще не означає, що воно вирішує проблему. Дуже часто воно працює лише на рівні зовнішнього прояву, але не прибирає того, що стоїть за поведінкою: страх, тривогу, фрустрацію, біль, перезбудження або іншу важливу причину.
Саме тому покарання може не просто не допомогти, а й погіршити ситуацію.
По-перше, воно може посилювати страх і тривогу. Якщо собака і так перебуває в напрузі, а у відповідь на свою поведінку ще й отримує крик, ривок, ізоляцію або іншу аверсивну реакцію, його емоційний стан часто стає ще важчим.
По-друге, покарання може збільшувати фрустрацію. Собака хоче щось зробити, не справляється зі своїм станом або намагається задовольнити якусь потребу — і замість допомоги отримує неприємний вплив. У результаті внутрішнє напруження не зникає, а тільки накопичується.
По-третє, покарання може погіршувати довіру до людини. Якщо опікун регулярно стає джерелом неприємних, лячних або болісних наслідків, собака може почати сприймати його не як безпечного партнера, а як щось непередбачуване і напружене. Це особливо важливо у випадках, де для змін якраз потрібні співпраця, відчуття безпеки і стабільний контакт.
І ще одна важлива проблема полягає в тому, що покарання часто маскує сигнали, а не вирішує саму причину поведінки. Наприклад, собака може перестати відкрито гарчати, відступати, показувати дискомфорт або інші ранні сигнали — але не тому, що йому стало легше, а тому, що за ці сигнали його карали. У такій ситуації проблема не зникає, а стає менш помітною, що іноді навіть підвищує ризики.
Саме тому покарання може створювати ілюзію швидкого результату, але водночас погіршувати емоційний стан собаки, ускладнювати стосунки з людиною і віддаляти вас від реального вирішення проблеми.
Що робити замість покарання собаки
Якщо покарання не вирішує проблему, тоді постає логічне питання: що робити замість нього?
Хороша новина в тому, що альтернатива є. І вона не про “нічого не робити”, а про більш точний, гуманний і ефективний підхід: зрозуміти причину поведінки, змінити умови, у яких вона виникає, і навчити собаку більш доречної альтернативи.
Визначити причину поведінки
Найперше, що варто зробити, — це зрозуміти, чому собака поводиться саме так. Без цього будь-яка робота ризикує бути поверхневою.
Одна й та сама поведінка зовні може мати дуже різні причини. Наприклад, гавкіт може бути пов’язаний зі страхом, збудженням, фрустрацією, нудьгою, потребою в дистанції або просто звичкою, яка колись спрацювала. І якщо ми не розуміємо, що саме стоїть за поведінкою, ми ризикуємо боротися не з причиною, а лише з симптомом.
Саме тому в нашому підході ми завжди починаємо не з покарання, а з аналізу: що запускає поведінку, у якому стані перебуває собака, яку функцію ця поведінка виконує і яку потребу вона намагається закрити.
У сучасному гуманному підході до роботи з поведінкою собак важливо починати не з покарання, а з аналізу: що запускає поведінку, у якому стані перебуває собака, яку функцію ця поведінка виконує і яку потребу вона намагається закрити. Саме так ми працюємо і в школі MYDOG WELFARE.
Змінити середовище, а не лише реакцію
Часто найефективніше рішення — не “впливати на собаку сильніше”, а змінити умови, у яких небажана поведінка виникає.
Наприклад, якщо собака тікає на прогулянці, значно безпечніше і розумніше не карати його після повернення, а заздалегідь подбати про відповідний повідець, довжину амуніції та поступове відпрацювання підзиву. Якщо собака гризе речі вдома, варто не сварити його, а прибрати цінні предмети з доступу та дати достатньо безпечних альтернатив для гризіння.
Такий підхід називають менеджментом середовища. Його суть у тому, щоб не чекати чергової “помилки” собаки, а зробити так, щоб йому було легше поводитися бажаним для нас способом.
Навчити собаку альтернативній поведінці
Собака не може просто “перестати щось робити” у порожнечу. Якщо ми хочемо, щоб якась поведінка зникла, важливо показати, що робити натомість.
Наприклад, замість стрибків на людей можна навчати спокійного підходу або сидіння. Замість хапання рук — переключення на іграшку. Замість хаотичного натяжіння повідця — руху на розслабленому повідці із комфортною амуніцією та підкріпленням спокійного темпу.
Альтернативна поведінка працює краще, ніж заборона, бо вона не просто блокує прояв небажаного, а дає собаці зрозумілий і реалістичний варіант дії, який допомагає досягти бажаного результату більш безпечним способом.
Використовувати менеджмент і підкріплення
У більшості випадків найкраще працює не покарання, а поєднання менеджменту, профілактики і підкріплення бажаної поведінки.
Якщо коротко, логіка така:
ми зменшуємо ймовірність проблемної поведінки через зміни в середовищі
підтримуємо собаку в тих умовах, де він може впоратися
і підкріплюємо ті дії, які хочемо бачити частіше
Саме тому в нашій роботі ми спираємося насамперед на добробут собаки, його стан, мотивацію та реальні можливості. Бо стабільні зміни починаються не зі страху, а з розуміння, безпеки і послідовного навчання.
Приклад: що робити, якщо собака пісяє вдома
Щоб краще зрозуміти, чому покарання не вирішує проблему автоматично, розгляньмо простий приклад. Собака пісяє вдома, наприклад на ліжко. У такій ситуації людині легко захотіти просто насварити собаку й не розбиратися глибше. Але на практиці це рідко дає надійний результат.
Чому покарання за калюжу не працює
Якщо покарання виявиться недостатньо значущим для собаки, вона може продовжити цю поведінку й надалі. Якщо ж покарання буде для неї справді сильним і лячним, це не означає, що проблема вирішиться. Собака може припинити певну дію в конкретному місці або в конкретний момент, але сама причина поведінки при цьому нікуди не зникає.
Наприклад, якщо неохайність пов’язана зі стресом, тривогою, фізичним дискомфортом або іншими труднощами, покарання може лише погіршити стан. У такому випадку ми не лікуємо причину, а просто додаємо ще один стресовий фактор. Іноді це призводить до посилення симптомів, а іноді — до появи нових проблем у поведінці.
Тобто покарання може або не спрацювати взагалі, або дати лише зовнішній, нестабільний ефект ціною погіршення добробуту собаки.
Що робити натомість
Натомість варто проаналізувати, як часто це відбувається, у яких ситуаціях, чи є закономірності, як почувається собака і що могло запустити таку поведінку. Саме це допомагає зрозуміти справжню причину проблеми.
Далі вже потрібно працювати не з “калюжею” як такою, а з тим, що за нею стоїть. В одних випадках це може бути стрес або тривога, в інших — труднощі з туалетним режимом, стан здоров’я, зміни в середовищі або інші фактори, які потребують окремої уваги.
Лише такий підхід дозволяє не просто приглушити симптом, а справді змінити поведінку собаки надійно, безпечно і без шкоди для ваших стосунків.
Чого не варто робити, якщо собака поводиться небажано
Коли собака робить щось небажане, дуже легко зреагувати імпульсивно — особливо якщо ви втомилися, злякалися або вже не вперше стикаєтеся з цією проблемою. Але є кілька речей, які майже завжди лише ускладнюють ситуацію.
Не варто:
кричати на собаку — це часто не дає ясності, а лише підвищує напругу
лякати собаку — страх рідко допомагає навчитися бажаній поведінці
карати постфактум — собака не обов’язково зможе пов’язати покарання саме з тією дією, яка вже давно завершилася
сприймати поведінку як “впертість”, “маніпуляцію” або “робить назло” — такі оцінки часто олюднюють собаку і заважають побачити реальну причину поведінки
ігнорувати стан собаки — страх, біль, перезбудження, фрустрація чи фізичний дискомфорт можуть бути ключем до розуміння того, що відбувається
Собаки — інший вид, і вони не мислять категоріями помсти, зловмисності чи складних маніпуляцій у людському сенсі. Їхня поведінка, як правило, є функціональною: вона щось дає, від чогось захищає, якусь потребу закриває або на щось реагує. Саме тому за небажаними діями часто стоїть значно простіша і реальніша причина, ніж загадкова “маніпуляція” чи “помста”.
Детальніше про те, чому покарання не допомагає вирішити поведінкові труднощі, ми також писали у статті «Чому цуценята кусаються та що з цим робити?».
Набагато корисніше зупинитися, подивитися на ситуацію ширше і запитати себе: що саме зараз намагається зробити собака, яку проблему він у такий спосіб вирішує і чому це відбувається?
Коли варто звернутися до спеціаліста
Якщо ви помітили небажану поведінку у собаки, краще не чекати, поки вона “закріпиться”, а звернутися до спеціаліста якомога раніше. Чим довше проблема триває без розуміння причин і грамотної допомоги, тим вищий ризик, що вона буде посилюватися, ускладнюватися або обростати новими симптомами.
Затягування, життя в режимі “може, саме пройде” або спроби виправити ситуацію покараннями часто не наближають до вирішення, а навпаки — лише погіршують проблему і віддаляють вас від реальної допомоги.
Особливо важливо не відкладати звернення до спеціаліста, якщо небажана поведінка вже почала впливати на повсякденне життя вас і собаки, погіршувати добробут родини, створювати напругу, страх, виснаження або обмеження у звичайному житті.
Якщо разом із труднощами в поведінці ви відчуваєте емоційне виснаження, роздратування або безсилля, радимо також прочитати статтю «Феномен Puppy Blues: як впоратися з емоціями пря появі цуценяти».
Чим раніше ви розберетеся, чому саме собака поводиться так, тим більше шансів змінити ситуацію м’яко, ефективно і без зайвих втрат для ваших стосунків.
Якщо вам зараз складно зрозуміти, що саме відбувається і з чого почати, ви можете записатися до нас на безкоштовну діагностичну консультацію. За 15 хвилин ми допоможемо розібратися у вашій ситуації, побачити можливі причини труднощів і зрозуміти, який формат допомоги підійде саме вам.
Висновок
Покарання може здаватися простим і логічним рішенням, особливо коли поведінка собаки дратує, лякає або виснажує. Але на практиці воно часто не вирішує проблему, а лише маскує її зовнішній прояв — іноді ще й ціною страху, напруги, фрустрації та погіршення ваших стосунків із собакою.
Набагато корисніше не шукати спосіб “перемогти” небажану поведінку, а зрозуміти, чому вона виникає, що її підтримує і яку потребу або стан собака намагається таким чином прожити. Саме тому сучасний етичний підхід до роботи з поведінкою спирається не на покарання, а на аналіз причин, зміну середовища, менеджмент і навчання більш доречним альтернативам.
І ще одна важлива річ: якщо вам у цій темі складно, це не означає, що ви “поганий опікун”. Поведінкові труднощі справді можуть бути виснажливими, заплутаними і болючими. Але хороша новина в тому, що з ними можна працювати — без страху, без насильства і без необхідності ламати собаку під себе.
Часті питання
Чи можна сварити собаку?
Формально люди часто саме так і називають свою реакцію на небажану поведінку. Але на практиці сваріння, крик або інші аверсивні дії рідко допомагають розв’язати проблему надовго. Набагато корисніше зрозуміти, чому собака поводиться саме так, і працювати з причиною, а не лише з зовнішнім проявом.
Чи розуміє собака, за що його сварять?
Не завжди. Особливо якщо реакція людини настає із запізненням. Собаці складно пов’язати покарання з дією, яка вже завершилася якийсь час тому. Саме тому покарання постфактум часто не дає того результату, на який сподівається людина.
Чи працює покарання у собак?
Іноді покарання може тимчасово зменшити частоту певної поведінки, але це не означає, що проблема вирішена. Воно може лише приглушити симптом, не прибираючи страх, фрустрацію, біль, збудження чи іншу справжню причину поведінки.
Чому покарання може погіршувати поведінку?
Тому що воно може підсилювати страх, тривогу, фрустрацію і напругу. А ще — погіршувати довіру собаки до людини та маскувати сигнали дискомфорту замість того, щоб справді розв’язувати проблему.
Що робити замість покарання собаки?
Замість покарання краще:
визначити причину поведінки
змінити середовище, у якому вона виникає
навчити собаку альтернативній, більш доречній дії
використовувати менеджмент і додатнє підкріплення
Саме такий підхід зазвичай є більш етичним і ефективним у довгостроковій перспективі.
Коли варто звернутися до спеціаліста?
Звертатися по допомогу варто якомога раніше — щойно ви помітили, що небажана поведінка повторюється, ускладнюється або вже впливає на життя вашої родини. А ще — якщо вам важко, виснажливо або незрозуміло, що робити далі.
Джерела
American Veterinary Society of Animal Behavior (AVSAB). (2021). Position Statement on Humane Dog Training. https://avsab.org/wp-content/uploads/2021/08/AVSAB-Humane-Dog-Training-Position-Statement-2021.pdf
Hiby, E. F., Rooney, N. J., & Bradshaw, J. W. S. (2004). Dog training methods: Their use, effectiveness and interaction with behaviour and welfare. https://cpb-us-w2.wpmucdn.com/about.illinoisstate.edu/dist/6/45/files/2019/10/Hibyetal2004dogtrainingmethods.pdf
Ziv, G. (2017). The effects of using aversive training methods in dogs—A review. https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1558787817300357
Horowitz, A. (2009). Disambiguating the “guilty look”: Salient prompts to a familiar dog behaviour. https://barnard.edu/sites/default/files/inline-files/Disambiguating%20the%20guilty%20look.pdf
Merck Veterinary Manual. Behavior Modification in Dogs. https://www.merckvetmanual.com/dog-owners/behavior-of-dogs/behavior-modification-in-dogs
Merck Veterinary Manual. Behavior Problems in Dogs. https://www.merckvetmanual.com/dog-owners/behavior-of-dogs/behavior-problems-in-dogs
Skinner, B. F. (1938). The Behavior of Organisms: An Experimental Analysis. New York: Appleton-Century.
Skinner, B. F. (1953). Science and Human Behavior. New York: Macmillan.
Blackwell, E. J., Twells, C., Seawright, A., & Casey, R. A. (2008). The relationship between training methods and the occurrence of behavior problems, as reported by owners, in a population of domestic dogs. Journal of Veterinary Behavior.